Голодомор - Бобринецька районна державна адміністрація

Список жертв Голодомору 1932-1933 років Бобринецького району

ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ В УКРАЇНІ

22 листопада 2019 року на площі Незалежності біля адміністративного приміщення відбувся мітинг-реквієм до Дня пам’яті жертв голодоморів.
На мітингу-реквієму були присутні представники від органів влади та місцевого самоврядування, працівники установ та організацій, громадські діячі, жителі району та міста.
Зі словом до учасників зібрання звернувся настоятель Свято-Миколаївського храму отець Володимир Ткаченко. Священнослужитель закликав громадян бути не байдужим до цієї трагічної дати в історії України та пам’ятати про ті страшні випробовування, які випали на долю нашого народу.
Присутні вшанували закатованих голодом жертв геноциду українського народу хвилиною мовчання. На площі перед адмінбудівлею був також викладений хрест із лампадок, який символічно освітив шлях тисячам душ, які стали жертвами голодоморів.
Працівниками районного Будинку культури, аматорами були виконані тематичні композиції. Багато глибоких та змістовних слів було сказано й ведучими реквієму, основним меседжем яких був заклик довічно пам’ятати про жертв голодоморів в Україні.

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ

Голодомор 1932-1933 років – страшна трагедія в історії нашої держави, яка забрала життя мільйонів людей. Невідома навіть точна цифра. Щоб не повторилися такі події, ми повинні знати і пам’ятати про них.
22 листопада 2019 року в районному Будинку дитячої творчості керівниками гуртків Гончар О.М. та Квашенко Ю.В. було проведено лінійку-реквієм до Дня пам’яті жертв голодоморів.
Мета заходу: поглибити знання вихованців про Голодомор 1932-1933 рр., його причини та наслідки; виховувати почуття стурбованості кожного долею невинних жертв; навчати сприймати чужу біду, чужий біль як свої власні; сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни.
Хвилиною мовчання та горінням свічок вихованці та викладачі закладу згадали невинно закатованих жертв голодом.
Також вихованцями районного Будинку дитячої творчості були виготовлені паперові квіти незабудки, які є символом пам’яті жертв голодоморів.

Районний БДТ

Голодомор, 80-ті роковини з тих чорних 1932-1933 років…

У зв’язку з 80-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні, у районі відбулися поминальні, жалобні заходи з вшанування пам’яті мільйонів загиблих співвітчизників.
Протягом листопада у школах, бібліотеках та музеях було організовано й проведено низку уроків-реквієм для учнівської молоді, громадськості. Виставки фотоматеріалів, архівних документів, перегляд відеофільмів, свідчень очевидців голодоморів, було підготовлено для вшанування вічної світлої пам’яті жертв страхітливих подій в Україні.
Кожна сільська рада, кожна територіальна громада району в знак скорботи приспустила Держаний Прапор і хвилиною мовчання вшанувала пам'ять загиблих. Покладеними квітами до хрестів, пам’ятних знаків жертвам голодоморів, бобринчани пом’янули своїх рідних, близьких…
Щоб знайшли спокій душі закатованих голодом, душі, по-християнські не поховані, жителі міста та району підтримали Всеукраїнську, національну акцію “Запали свічку”. Під час скорботних хвилин на меморіальних заходах горіла свіча, тривало скорботне  мовчання…
Покласти квіти, вклонитися доземно до знака жертвам Голодомору 1932-1933 років в Україні (міський Ковалівський цвинтар), прибула делегація з числа очільника РДА Леоніда Кравченка, першого заступника – Олексія Різуна, голови райради Івана Танасієнка, його заступника Сергія Шевченка, заступника голови громадської ради при РДА Ярослава Костяка, представників міського керівництва, голів районної та міської ветеранських організацій – Інни Гребенюк, Раїси Тофан та ветеранів міста.

На Бобринеччині відбулися жалобні заходи з вшанування пам’яті загиблих від голодоморів в Україні

У зв’язку з 80-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні, у районі відбулися поминальні, жалобні заходи з вшанування пам’яті мільйонів загиблих співвітчизників.
Бобринчани, пам’ятаючи страшні події у житті українців, скорботно схилили голови на мітингу-реквієму, який відбувся у центрі міста біля адміністративного будинку.
Від імені райдержадміністрації, районної та міської рад, до присутніх бобринчан, громадських діячів, учнівської молоді, ветеранів, звернувся очільник РДА Леонід Кравченко.
У своєму зверненні до учасників жалобної демонстрації Леонід Григорович сказав про страхітливі наслідки людського геноциду та гіркі сторінки нашої історії, які очорненні роками голодоморів, роками знущань над нашими співвітчизниками.  – Голодомор, цей злочин, назавжди змінив хід історії українського народу. Він став одним із найважчих випробувань, що випали на нашу долю. Десятиліттями існувала жорстока заборона навіть згадувати про ті страшні події. Але український народ виявив стійкість. Гідно вшанувати пам’ять жертв та постраждалих від голодоморів це наш моральний борг і громадянський обов’язок. І сьогодні маленький вогник свічки об’єднує нас у молитві за душі жертв Голодомору. Ми також згадуємо тих, хто ділився останнім шматком хліба і рятував співвітчизників від смерті, - слова із звернення керівника.
Учні міської школи тримаючи запалені свічки, розповідали про спогади своїх рідних про роки голоду. Вони ще і ще згадували усі надлюдські випробовування, які випали на долю їх бабусь і дідусів…
Учасники скорботного мітингу-реквієму запалили жалобні свічки, щоб душі закатованих голодом отримали вічний спокій і смирення.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять співвітчизників, земляків які загинули внаслідок Голодомору 1932-1933 років.

Голодомор…роки людських втрат, численних смертей невинних

Цього року виповнюється 80 трагічних років тим страшним подіям, які відбувалися протягом 1932-1933 років.
Для учнівської молоді районним краєзнавчим музеєм сьогодні, 18 листопада, проведено урок-реквієм, присвячений національному Дню пам'яті жертв Голодоморів.
Захід розпочався віршем “Голод”… жертв Голодомору вшанували хвилиною мовчання. Записи свідчень очевидців тих страшних подій, дали змогу кожному усвідомити на скільки страшними  були події того часу, скільки лиха приніс українцям.
Попри те, що врожай 1932 року був добрим, люди вмирали голодною смертю. Є історичні факти, які свідчать, що кожен четвертий житель села помер від голоду… Як зазначила екскурсовод музею Раїса Дмитрівна Кучугура, історія дослідження голодомору і на даний час залишається мало розкритою. За свідченнями очевидців у місті та районі люди помирали від голоду та документального підтвердження цьому немає… Загалом по району померло лише 150 чоловік. Тобто, це ті люди, яким лікарі   засвідчили причину смерті - дистрофія. А решта…
Документальні факти, спогади та віршовані рядки про Голодомор, особливо  монолог “Я ще живий” про 10-річного хлопчика, який вмирав від голоду, торкнулися душі кожного. Рядки монологів викликали сльози, а ще сум, біль, співчуття до очевидців тих подій. Учнівська молодь прониклася зачитаними віршованими рядками у виконанні екскурсовода Валентини Мишакіної. Розуміння, співчуття свідчать про те, що підростаюче покоління усвідомлює весь страх тих подій.
 

80-роковини Голодомору 1932-1933 років в Україні
Організаційні питання підготовки та проведення меморіальних заходів

Голова районної державної адміністрації Леонід Кравченко провів засідання організаційного комітету з підготовки та проведення в районі заходів у зв’язку з 80-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні.
У районі планується організація мітингу-реквієму, жалобних заходів, під час яких буде проведено покладання квітів до пам’ятних знаків, місць поховань жертв голодоморів, запалення свічок пам’яті, оголошення хвилини мовчання за участю керівників органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, представників громадськості, учнівської та студентської молоді.
У загальноосвітніх навчальних закладах міста та району заплановано проведення уроків пам`яті, виховних годин, тематичні екранізації, зустрічі із свідками Голодомору 1932-1933 років.
У закладах культури району заплановано та вже розпочато проведення вечорів-реквіємів. Бібліотечні працівники забезпечують підготовку виставок літератури, які відображають події, пов’язані з лихоліттям Голодомору.
Під час засідання організаційного комітету учасники детально обговорили план підготовки та визначили відповідальних за виконання відповідних пунктів запланованих заходів.

МОВОЮ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ

ГОЛОДНИЙ МОР 1932-1933 РОКІВ

Восени 1929 року листопадовий пленум більшовицької партії взяв курс на суцільну колективізацію сільського господарства. Розпочалась нова доба в історії українського селянина-власника, якому держава диктатури пролетаріату дарувала новий статус кріпака-колгоспника.
Йосип Сталін, який з 1929 року, подолавши внутрішню партійну опозицію, став одноособовим господарем Кремля, завжди вважав, що селянське питання у багатонаціональній імперії, якою на той час був Радянський Союз, є у першу чергу питанням національним. З особливою пересторогою ставився він до українського селянства, котре у добу визвольних змагань 1918-1921 рр. набуло великого досвіду збройної боротьби з владою рад у загонах Н.Махна, Д.Терпила, М.Григор’єва.
Першим кроком до закріпачення українського селянства стала кампанія боротьби з куркулем, тобто селянином-власником, розгорнута з часу закріплення радянської влади в Україні. Відправними положеннями до розуміння суті цієї політики є здійснення розколу українського села, нацьковування сільської бідноти  на селянина-виробника сільськогосподарської продукції. Здійснення «союзу робітничого класу та біднішого селянства» вилилося у створення в 1918-1919 рр. нелегітимних навіть в радянській системі виконавчої влади місцевих організацій: комітетів бідноти та комітетів незаможних селян. У «Тимчасовому положенні про організацію робітничо-селянської влади на місцях», прийнятому Тимчасовим робітничо-селянським урядом України 30 листопада 1918 року, висувалася вимога відновлювати радянську владу на селі у формі комітетів бідноти, створення яких покладалося на місцеві організації КП(б)У.
На комітети незаможних селян (КНС), котрі діяли з 1919 до 1933 року, КП(б)У покладалася особлива місія «ліквідації куркульства як класу» в період масової колективізації сільського господарства.
Діяльність цих класових організацій мала забезпечити усунення з місцевих рад заможного селянина та «середняка», провести більшовизацію їх керівних органів-виконавчих комітетів. Комнезами мали також завдання контролювати хід хлібозаготівлі, створювати так звані «буксирні бригади», спеціальні загони активістів по вилученню хліба та усуспільненню селянського майна.
Окрім КНС до цієї «роботи» залучалися місцеві органи влади та комсомол, які контролювалися повітовими, губернськими партійними комітетами, спеціальними контрольними комісіями КП(б)У.
Особливість соціального стану селянства в Україні кінця двадцятих років полягала в тому, що в своїй масі за роки непу воно стало середняцьким. За офіційними статистичними даними ЦСУ СРСР на 1927 р. у республіці було близько 4 % селянських господарств, віднесених до категорії заможних, а в 1929 р., на момент розгортання суцільної колективізації, їх налічувалося лише 1,4 %. Саме на середнє селянство, в основній масі, випали тотальні репресії в період суцільної колективізації, які прикривалися згори удаваною політикою союзу робітничого класу із середняком.
Розкуркулення села розпочалося у березні 1930 року. Воно охопило 309 районів із 581 наявних в Україні. Станом на 10 березня було розкуркулено 61 887 господарств, або 2,5 % від їх загальної кількості.
Перша негативна реакція селянства на насилля держави диктатури пролетаріату виявилася очікуваною і мала різні форми: від спроб ухилитися до вступу у колгоспи, до виголошення протесту проти політики більшовиків на селі, організованих збройних виступів проти колективізаторів. Тимчасовий відступ радянської влади на селі від планів тотального усуспільнення господарств навесні 1930 р. змінився новою хвилею репресій. У вересні того ж року ЦК ВКП (б) надіслав до національних республік директивного циркулярного листа під назвою «Про колективізацію». Згідно із закладеними у ньому вказівками Україна мала подвоїти темпи колективізації та завершити її у зернових районах республіки вже у 1931 році.
Виконання державного хлібозаготівельного плану перших років самостійного існування колгоспів виявило загальну тенденцію – вилучення зерна у масових масштабах з метою отримання коштів для проведення надіндустріалізації. Так, якщо у 1930 році збір зерна в СРСР становив 835 млн. цнт, при експорті за кордон 48,4 млн. цнт, то у 1931 – 695 млн. цнт, при експорті 51,8 млн. цнт збіжжя за межі України. Результати такої злочинної політекономії зумовили катастрофічне становище сільського господарства. Взимку 1932-33 рр. багато колгоспів та індивідуальних господарств в Україні залишилися без запасів зерна, посівного матеріалу, фуражного зерна. Примара голодної смерті прийшла в оселі хліборобів.
Дослідження істориків засвідчили, що найбільших втрат від геноциду голодом у 1932-1933 роках зазнали нинішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська і Житомирська області України. Сумна статистика втрат стверджує, що тут загинуло 52,8 % жителів, а смертність у 8-9 разів перевищувала загальноукраїнський рівень.
В цілому голодомор охопив усі регіони підрадянської України. Він винищив генофонд землероба. На кращих європейських чорноземах влада виморила голодною смертю мільйони людей.
В державному архіві Кіровоградської області зберігаються документи та різнопланові матеріали, які окреслюють злочинну діяльність органів радянської влади, більшовицьких комітетів на селі, розпачливі звернення селян, котрі втратили найдорожче – родинне гніздо, сім’ю; репортажі газетних шпальт про успіхи колективізації та статті спецкорів і звіти «буксирних бригад» «з фронтів боротьби проти куркульської контрреволюції». Трагедія народу постає в цих матеріалах без одягу та прикрас. Самопожертва задля порятунку сотень наших земляків від голодної смерті ціною власної волі і власного життя і людська байдужість.


Інформацію підготувала начальник архівного відділу РДА І.Славінська
(за матеріалами збірки «Голодний мор 1932-1933 років на Кіровоградщині. Мовою архівних документів»).

Пам'ять на віки

Голодомори – явище, яке навіки викарбуване в книзі буття українців. Ці трагічні сторінки нашої історії – національне нещастя, яке поглинуло мільйони безневинних, а, значить, – не підлягає забуттю.
На Бобринеччині у рамках заходів до Дня пам’яті жертв голодоморів, який цього року припадає на 26 листопада, за участю представників органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та громадськості постійно проводяться мітинги-реквієми. Проходять жалобні церемонії біля пам’ятних знаків.
Проте, крім дати, яку пам’ятають усі українці, протягом року у районі та місті на базі бібліотек та музеїв проводяться численні заходи присвячені подіям тих лихолітніх років. Відбуваються тематичні лекції, уроки пам’яті, працюють виставки періодичної, науково-популярної, інформаційно-довідкової літератури та інших матеріалів, які висвітлюють трагічні сторінки голодоморів в Україні та на Бобринеччині.
  До уваги відвідувачів музейних та бібліотечних закладів – експозиції архівних документів, фотоматеріалів, творів мистецтва та літератури з тематики історії голодоморів в Україні.
  Головне на що спрямовується робота – увічнення пам’яті жертв голодоморів, патріотичне виховання молоді, глибоке усвідомлення причин та наслідків трагічних сторінок історії.

Пам’яті жертв ГОЛОДОМОРУ

У своїй багатовіковій історії наша держава пережила чимало трагічних сторінок. Однією з них був Голодомор 1932-1933 років. 24 листопада весь український народ вшановував пам’ять загиблих внаслідок цієї страшної трагедії.
За своїм вражаючим масштабом Голодомор перевищив навіть втрати нашого народу від Другої світової війни. За різними даними, протягом 1932-1933 років від голодної смерті померло від 7 до 10 мільйонів українців.
У нашому місті вже традиційно скорботні заходи з приводу чергової річниці цієї страшної трагедії відбулися біля пам’ятного знаку по на міському кладовищі.
Вшанувати пам'ять померлих хвилиною мовчання, запалили свічки та поклали квіти до пам’ятного знаку керівники району, представники місцевого самоврядування та ветеранських організацій.
В бібліотеках району з метою вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років проведено уроки, бесіди, тематичні, експозиційні виставки, виховні години.
Приспущені були державні прапори… у вікнах бобринчан світилися вогники свічок … в світлу, добру пам'ять жертв страшних подій.