Історія району - Бобринецька районна державна адміністрація

Територія Бобринецького району - 1,5 тис.кв.км. (6,09% загальної площі Кіровоградщини). В районі 26 територіальних громад. Населення складає 29 тис. чоловік. Поряд з українцями тут проживають росіяни, євреї, білоруси, цигани, вірмени, гагаузи.
У 1765-1767 роках царським урядом проводився перепис населення і господарств півдня України. 1767 року запорізький полковник Андрій Кийнаш доповів Кошу (козацькому управлінню), що недалеко від річки Сугоклія засноване поселення Малий Бобринець.
На картах Запорізької Січі він знаходився в центрі Буго-Гардовської паланки, тобто входив до Вольностей Запорізького війська. Відомий дослідник В.Ястребов, оперуючи історичним матеріалом, доводить, що корінне населення цієї місцевості вийшло переважно із запорізьких зимівників. Так, у селі Олексіївка в кінці минулого століття проживало сім родин запорожців, у тому числі й батьки славнозвісного Максима Залізняка.
Наприкінці ХУІІ ст. Бобринець був досить великим населеним пунктом. У 80-х роках тут щороку відбувалося чотири ярмарки. 1816 року у місті проживало 1910 чоловік.

Районна символіка (герб та прапор)

У Бобринці в той час була єдина церква. Через десятки років на кошти княжни Дмитрянської була споруджена Свято-Миколаївська кам"яна церква. У 1912 році освячено Вознесенський собор, будівництво якого тривало 14 років. Він став "лебединою піснею" архітектора Якова Паученка.

Суворим випробуванням стали роки Великої Вітчизняної війни. Захищати Вітчизну пішло 3675 жителів Бобринеччини. 6 серпня 1941 року місто захопили фашисти.

У період окупації на території району діяло п"ять підпільно-диверсійних груп. Особливим героїзмом відзначилася група під керівництвом В.Репешка. Підпільники визволили з концтаборів 67 полонених, врятували від фашистської неволі 470 юнаків і дівчат.
Гітлерівцями розстріляно, повішано, закатовано 532 жителі району. У січні - лютому 1942 року по-звірячому розстріляно 344 громадян єврейської національності, з яких 120 - діти.
За період окупації насильно вигнано на каторжні роботи до Німеччини 1444 чоловік.
На фронтах війни мужньо боролися понад 9500 жителів Бобринеччини, з яких понад 4 тисячі поклали своє життя на вівтар Перемоги. 16 березня 1944 року частини 19, 93, 113, 223 стрілецьких дивізій 57-ї армії ІІІ-го Українського фронту визволили Бобринець від фашистських окупантів.
П"ятеро наших земляків удостоєно високого звання Героя Радянського Союзу. Це І.Індик, Д.Осадчий, А.Іванченко, В.Порик, В.Сербулов. Льотчик-винищувач А.Ковалевич із Бобринця - повний кавалер орденів Слави. Героїзм краян у роки Великої Вітчизняної увіковічнено в пам"ятниках невідомому Солдату, меморіалі загиблим бобринецьким учителям і учням, обелісках
Працьовиті жителі степового краю зробили все можливе для відбудови району. Наша земля виплекала Україні й світу чимало відомих людей. Серед них дослідник у галузі нафтової промисловості, керівник розробки реактивної протитанкової зброї,
тричі Лауреат Державної премії СРСР, доктор технічних наук П.Шумилов, на честь якого в міській школі № 5, де він навчався, встановлено меморіальну дошку. У Бобринці народився і виріс відомий інженер-конструктор Й.Шпарковський. У літопис Кіровоградщини назавжди вписане ім"я краєзнавця, науковця, письменника М.Смоленчука.