Об’єкти показу - Бобринецька районна державна адміністрація

Єдиний електронний реєстр музеїв міста Бобринець та Бобринецького району

Аби подивитися на величний Володимирський собор, необов’язково їхати до Києва. В самому центрі Бобринця височить його зменшена копія – Свято - Вознесенський храм. Він є справжньою окрасою міста, його візитною карткою.
Собор на честь Вознесіння Господнього був закладений у 1898 році, споруджувався на кошти бобринчан. Левову частину становили пожертви меценатів, один з них Артемій Ворніков, про що говорила дошка, встановлена на вході в собор. На ній золотими літерами було викарбувано «Храм сей сооружен его попечительством и на денги действительного тайного статского советника Артемия Ворникова»:
Автор проекту – талановитий Єлисаветградський зодчий Яків Васильович Паученко (1866-1914), рідний дядько відомого живописця О. Осьмьоркіна. Вознесенський Собор став «лебединою піснею» архітектора, його останнім, кращим творінням.
Яків Паученко, який побудував Єлисаветграді чимало чудових будівель, звичайно мріяв, про свій Собор, як вершину свого інтелекту і духу.
Будували храм всім народом, під керівництвом майстрів Якова Паученка. Примітно і те, що архітектор постійно був присутній на будівництві, не дивлячись на свою тяжку хворобу.
Будівництво велося згідно всіх церковних канонів. Спочатку було вибране місце для собору – центр базарної площі, найбільшої в тодішньому Бобринці.
Місце те обгородили цегляним забором у вигляді мережива, посіяли жито, коли воно рясно зійшло – зрозуміли, місце живе, можна будувати храм. На вході побудували невелику однокупольну капличку, в якій був іконостас, ікони і лампади. Для приготування вапняного розчину для цегляної кладки, була вирита велика яма, в яку завезли вапно. Для в’язкості в нього кидали трупи тварин. Потім яму засипали землею і вона вистоювалася майже п’ять років. Для постачання цегли для будівництва, були запрошені всі виробники з Бобринця. Чия цегла була за своїми якостями найкраща, ту і закупили для побудови храму.
Безпосередньо будували собор з 1905-1912 рік, він споруджений в так званому «візантійському стилі», що отримав поширення у 60-х роках ХІХ століття.
Як і більшість п’ятиглавих храмів, собор Вознесіння відрізняється підкресленою висотністю. У плані собор має хрестоподібну побудову, центральний купол посаджено на 12-гранний барабан. Інші чотири куполи - розміщені на восьмигранних. Із заходу над головним входом підноситься дзвіниця. В об’ємному влаштуванні церкви збережено принцип трьох основних частин: притвор, неф, вівтар.
Дуже своєрідним є вирішення інтер’єру. Відкриті ребра арок, що перетинаються, розкривають внутрішній простір, утворюючи оригінальну конструкцію, якій не має аналогів на території нашого краю. Циліндричні склепіння храму ніби народжують центральний четверик із парусами, який є основою для світлового барабана.
В 1912 році, на свято Вознесіння, тут провели першу службу, тому і назву собор отримав Свято-Вознесенський. Правили три священики та два послушники.
В день відкриття нового храму звичайно відбувалося вінчання. Але існувало повір'я, що у першої пари, яку обвінчають у новому храмі, життя не складеться, жити вони будуть погано. Тому місцеві молодята почекали, поки обвінчаються пари, що приїхали із села. Перший день обвінчали п’ять пар і всі вони жили добре, незважаючи на повір'я.
Розписаний храм був тільки частково. Художники іконостасної, художньо-іконописної та позолотної майстерні, якою володів у Єлисаветграді Яків Паученко, розписали зводи, на них зобразили Ісуса Хреста і чотирьох євангелістів. На правій частині храму було зображено зняття Ісуса з хреста. Ліву не встигли розписати – почалася революція. Знято було позолоту з соборних куполів, дзвони пішли на переплавку, а собор перетворився на склад. У 1933 році в ньому зберігали зерно, пізніше різні товари місцевої торгівлі.
Від неминучої загибелі будівлю врятувало лише те, що її, зрештою, передали для створення районного історичного музею. Тепер храм повернено віруючим. Він отримав друге життя. І знову бобринчани поспішають на службу, на яку скликають їх церковні дзвони.

СВЯТО – МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА

    
Друга по Значимості Свято- Миколаївська церква міста Бобринця, освячена у 1792 році («Заложена по благословении викарного епикопа Иова, управляющего тога Екатеринославной епархией»). До того часу на місці церкви діяла Миколаївська православна каплиця, збудована «на приезжие деньги, удержаны за трактовые (подорожні) расходы. У Херсонських єпархіальних відомостях за 1875 рік повідомляється, що 15 травня того ж року в місці Бобринець в будинку настоятеля Миколаївського собору архієпископ Херсонський і Одеський Леонтій зустрівся із знаменитим героєм війни 1812 року та Кримської кампанії графом Остен – Сакеном. За документальними даними, саме в Бобринці графа охрещено. У знак вдячності він пожертвував церкві значні кошти для придбання церковного приладдя та грецький ікон 16 – 17 ст., що зберігалися тут до недавнього часу. За значні здобутки перед вітчизною, благодійницьку діяльність ім’я Дмитрія Осієн – Сакена було золотом уписано в пантеон храму Спасителя в Москві.
  За статистичними даними 1883-1885 роки церква мала 110 десятин землі.