Виконавча служба - Бобринецька районна державна адміністрація

Погода Бобринець
Перейти к контенту

Главное меню:

Виконавча служба

Оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця до суду у виконавчому провадженні

Конституція України у статті 55 гарантує кожному  право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець   є   представником   влади  і  здійснює примусове виконання судових рішень,  постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Стаття 12 Закону України «Про виконавче провадження»  передбачає можливість сторін виконавчого провадження оскаржувати   рішення,   дії   або бездіяльність   державного   виконавця   з   питань    виконавчого провадження   у   порядку,  встановленому  цим  Законом.
Також  можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців гарантує ст.. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» згідно якої дії або  бездіяльність  державного  виконавця   можуть   бути оскаржені  до  вищестоящої  посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.
Більш детально про порядок оскарження дій (бездіяльності ) державного виконавця викладено у ст.. 82 Закону України «Про виконавче провадження» , зокрема у ч. 4 ст. 82 цього закону зазначено, що  рішення,  дії  чи  бездіяльність  державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби  щодо  виконання судового  рішення  можуть  бути оскаржені сторонами до суду,  який видав  виконавчий  документ,  а  іншими   учасниками   виконавчого провадження  та особами,  які залучаються до проведення виконавчих дій,  -  до  відповідного  адміністративного   суду в   порядку, передбаченому законом.
Згідно ст.. 384 цивільного процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду  безпосередньо  або  після оскарження рішення,  дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої  служби  до  начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.
Слід наголосити що ч. 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає те що боржник   має   право   оскаржувати   рішення,   дії   або бездіяльність  державного  виконавця  та  інших   посадових   осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Ще одним цікавим моментом є те що на відміну від цивільного процесуального кодексу України господарський процесуальний кодекс України передбачає право на подачу скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця прокурором. (ст.. 121 2 ГПК).
Щодо строків подачі скарги то вони визначені в ст. 385 цивільного процесуального кодексу України згідно якої скарга подається у десятиденний строк з дня,  коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод;  у триденний строк з дня,  коли особа  дізналася  або  повинна  була дізнатися про порушення її прав чи свобод,  у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Аналогічна норма міститься й у ст.. 121 2 господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст.. 386 цивільного процесуального кодексу України  скарга  розглядається  у  десятиденний  строк  у  судовому засіданні за участю заявника  і  державного  виконавця  або  іншої посадової  особи  державної  виконавчої  служби,  рішення,  дія чи бездіяльність якої оскаржуються.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу про задоволення скарги і відповідно зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу  державної виконавчої   служби   задовольнити   вимогу  заявника  та  усунути порушення  або  іншим  шляхом  поновлює  його  порушені  права  чи свободи, чи про відмову в задоволенні скарги. Копія ухвали скеровується сторонам, та органу державної виконавчої служби.
Ухвала про задоволення скарги чи про відмову в задоволенні скарги може бути оскаржена до відповідного апеляційного суду.
Ст.державний виконавець  Бобринецького РУЮ Почкай М.О.

Вимоги до подання державного виконавця про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи.

  Конституція України гарантує кожному недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Однак, конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

                   Так, в законі України «Про виконавче провадження» закріплено право державного виконавця на звернення до суду з  поданням  про  постановлення  вмотивованого рішення  про  примусове  проникнення  до житла чи іншого володіння боржника - фізичної  або  іншої  особи,  в  якої  перебуває  майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина,  стосовно  якої  складено  виконавчий  документ   про   її відібрання.

                   Реалізація цього права надана суду та закріплена в  ст. 376 Цивільно-процесуального кодексу України.

               Отже, право звернення до суду має виключно державний виконавець, інші особи не мають права порушувати перед судом це питання.

                   При зверненні до суду, державним виконавцем скеровується подання в письмовій формі, яке має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви,  передбаченим ст. 119 ЦПК України.

В поданні зазначається:

- найменування суду, до якого подається подання. Одразу звертаю вашу увагу на те, що питання примусового проникнення в житло боржника розглядається не судом, який видав виконавчий документ, а судом за місцем знаходження житла чи іншого володіння особи.)

- найменування органу  державної  виконавчої  служби, його місце  знаходження, поштовий індекс,  номер засобів  зв'язку. Оскільки, суд розглядає подання державного виконавця негайно за участю лише державного виконавця, не є доцільним  зазначати  сторони виконавчого провадження  у  разі звернення до суду.

- зміст вимог.  В даному випадку  мається  на  увазі,  що  подання  повинно чітко містити питання,  які  ставить  державний виконавець на вирішення
суду.

- виклад обставин,  якими державний  виконавець  обґрунтовує
свої вимоги. Описуючи у поданні обставини справи, не слід обмежуватись лише наведенням  переліку  проведених  виконавчих  дій із зазначенням дати їх вчинення. У поданні державний виконавець повинен  чітко  зазначити  в  чому  полягає  необхідність примусового проникнення в житло. В поданні зазначаємо лише інформацію про ті виконавчі дії, які стосуються заявленого питання.

   В обов'язковому  порядку вказуємо посилання на норми  закону, якими обґрунтовуються вимоги. А саме:

право державного виконавця на звернення до суду: ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»;

повноваження суду на розгляд подання державного виконавця: ст. ст.376 Цивільно-процесуального кодексу України.

- зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину ( Доказами для суду в даному випадку будуть документи, які підтверджують факт не допуску державного виконавця до житла чи іншого володіння особи – акти державного виконавця за участю понятих, відповіді реєструючих органів про відсутність в боржника іншого майна (чи неможливості звернення стягнення на нього), акти та довідки, які б свідчили про те що житло чи інше володіння належить саме боржнику, виклики які скеровувалися боржнику, про явку до державного виконавця, копії повідомлень про вручення зазначених документів боржником, письмові пояснення боржника.

- перелік документів, що додаються до подання. В цьому випадку слід додавати усі документи на які посилався державний виконавець у поданні для обґрунтування своїх вимог та доводів.

               Подання підписується державним виконавцем із зазначенням дати його подання. Оскільки, подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи розглядається судом негайно за участю державного виконавця, без участі сторін,  в зв'язку з чим такі подання скеровуються до суду в одному екземплярі. За результатами розгляду подання суд постановляє ухвалу, на яку може бути подано апеляційну скаргу.

Державний виконавець Миронько А.П.


Новий закон про корупцію


                  З 1 липня 2011 року набув чинності Закон «Про засади запобігання та протидію корупції», крім положення, що стосується декларування витрат, яке набирало чинності з 1 січня 2012 року. Даний закон запроваджує деякі важливі нововведення, які слід мати на увазі та враховувати на практиці.
                 У новому законі більш широке тлумачення отримав термін «корупція». Так, якщо раніше під корупцією розумілася лише діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, то з 1 липня до цього поняття входить також відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей.
                Крім того, дається визначення термінам «близькі особи», «конфлікт інтересів», «корупційне правопорушення», «неправомірна вигода», «члени сім’ї»( застосовується при декларуванні доходів державних службовців).
                Значно розширився перелік осіб, які можуть бути суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення: від Президента України до посадових осіб, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету, юридичних осіб та фізичних осіб (ст.4 Закону). Корупціонером може бути визнана будь-яка особа, що здійснює владні, організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські повноваження на власну користь. Це не тільки держслужбовці, а й ті, хто працює в приватній сфері.
                Окрім осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування до цього переліку увійшли також: особи, які до них прирівнюються; особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків в юридичних особах приватного права; посадові особи юридичних осіб; фізичні особи.
                У новому законі значно розширено перелік суб’єктів, які діють у напрямку запобігання та протидії корупції. Крім тих органів, які були раніше перелічені у відповідній статті старого Закону також визначено напрямки діяльності в цій сфері Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органів прокуратури України. Здійснено їх функціональне розмежування на суб’єкти, відповідальні за формування, ­розробку, реалізацію, координацію антикорупційної політики держави, тих, що здійснюють безпосереднє виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень, а також тих, що беруть участь у запобіганні, виявленні та припиненні корупційних правопорушень.
               Крім того, новим положенням є й те, що у запобіганні, виявленні, а в установлених законом випадках і в здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень можуть брати участь не тільки органи державної влади та місцевого самоврядування, а й підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їх посадові особи, а також громадяни, об’єднання громадян за їх згодою. Таким чином, влада намагається офіційно «залучити» до боротьби з корупцією і приватний сектор, покладаючи на простих громадян обов’язок інформувати про корупційні діяння та вживати заходів для їх усунення.
               В іншій редакції викладені спеціальні обмеження, спрямовані на попередження корупції, але по суті ця стаття залишилася майже незмінною. Нововведенням стала заборона суб’єктам цього Закону неправомірно сприяти призначенню на посаду особи, органам державної влади, органам місцевого самоврядування безоплатно одержувати від фізичних, юридичних осіб послуги та майно, крім випадків, передбачених законами або чинними міжнародними договорами України.
                Окрім того, перелік видів діяльності, займатися якою держслужбовцям не заборонено, доповнився інструкторською та суддівською практикою зі спорту.
З’явилися нові статті, які встановлюють обмеження щодо одержання подарунків, роботи близьких осіб, щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування.
               Так, Законом чітко визначено, які подарунки заборонено отримувати державним службовцям: за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами. Також не можна отримувати дарунки від підлеглих осіб.
              Дозволено приймати дарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, та пожертви, крім випадків, передбачених ч. 1 цієї статті, якщо вартість таких дарунків (пожертв) не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати. Передбачене цією частиною обмеження щодо вартості дарунків (пожертв) не поширюється на дарунки (пожертви), які даруються близькими особами та одержуються, як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.
               Крім того, введено нову процедуру – спеціальну перевірку відносно осіб, які претендують на посади державної служби. Сутність процедури полягає в перевірці відомостей про особу (судимість, притягнення до адміністративної відповідальності за корупційні діяння, освіта, стан здоров’я, відомості про доходи та витрати, володіння корпоративними правами), яка претендує на зайняття посади, пов’язаної із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування.
                Що стосується порядку здійснення фінансового контролю, то особи, зазначені у п. 1, підпункті «а» п. 2 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону. Крім того, Закон закріплює, що якщо особа, яка претендує на посаду, подала недостовірні відомості, то вона не може бути призначена на неї.
                З’явилися нові норми, що стосуються кодексу поведінки, врегулювання конфлікту інтересів, здійснення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, а також викладено вимоги щодо прозорості інформації. Так, не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом інформація про розміри, види благодійної та іншої допомоги, що надається фізичним та юридичним особам чи одержується від них особами, зазначеними в п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону; розміри, види оплати праці осіб, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, а також одержані цими особами за правочинами, які підлягають обов’язковій державній реєстрації, дарунки (пожертви).
               Значно розширився перелік видів відповідальності за вчинення корупційних діянь. Так, відповідно до положень старого Закону вчинення корупційного діяння тягне за собою адміністративну відповідальність, відповідно ж до ст. 21 нового Закону – кримінальну, адміністративну, цивільно-правову або дисциплінарну.
                З’явилася нова стаття, яка регламентує особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні ­правопорушення. Особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов’язані з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк із дня отримання органом державної влади копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
              Дещо змінився і порядок скасування незаконних нормативно-правових актів. Так, якщо раніше такі акти підлягали обов’язковому скасуванню, то в новому Законі акти можуть бути скасовані за заявою зацікавлених фізичних осіб, об’єднань громадян, юридичних осіб, прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
             Крім того, статтю доповнено новим пунктом, що стосується нікчемності правочинів, які укладені внаслідок корупційного правопорушення.
              Закон доповнено новою нормою, що стосується вилучення незаконно одержаного майна.
Що стосується контролю за виконанням законів у сфері запобігання та боротьби з корупцією, то тут теж є деякі зміни. Так, Верховна Рада України здійснює парламентський контроль у сфері запобігання і протидії корупції в межах, визначених Конституцією України. Інші органи державної влади здійснюють контроль у сфері запобігання та протидії корупції у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України. Крім того, новим Законом передбачено громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції. Нагляд за дотриманням законів у сфері запобігання і протидії корупції здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.
(підготував статтю начальник ВДВС Бобринецького РУЮ Орінко С.М.)

Спецперевірка як фактор якісного відбору кандидатів на публічну службу


Саме з метою підвищення якості відбору кандидатів на зайняття посад у державній службі, службі в органах місцевого самоврядування, а також внутрішніх справ, прокуратури, митної та податкової служби запроваджено комплексну спеціальну перевірку щодо цих кандидатів.
До 1 січня 2012 року подібна перевірка проводилася щодо значно меншої кількості посад. Тепер спецперевірка проводитиметься щодо всіх осіб, які претендують на посади держслужбовців, посадовців органів місцевого самоврядування.
Перевірці підлягатимуть відомості щодо судимості, у тому числі і за порушення антикорупційного законодавства, громадянства, доходів, наявності корпоративних прав, освіти, стану здоров’я та інших відомостей, вимога щодо подання яких встановлена законом. Тобто, це буде комплексне вивчення інформації про особу, яка бажає стати державним службовцем.
Необхідно зазначити, що для проведення спеціальної перевірки залучаються Міністерство внутрішніх справ, Мін’юст, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту, Державна податкова служба, Державна міграційна служба України, що безумовно свідчить про системний підхід до цього питання.
Проведення перевірки можливе лише за наявності письмової згоди кандидата. За відсутності такої згоди спеціальна перевірка не проводиться, а питання про призначення особи на відповідну посаду не розглядається.
Закон також прямо забороняє призначення на посади осіб, щодо яких спецперевірка виявила недостовірність поданої інформації.
Згідно з Законом, 25 січня цього року Президент України підписав
Указ №33/2012, яким затверджено Порядок організації проведення спеціальної перевірки.
На сьогодні спецперевірка є одним з найефективніших механізмів протидії корупції, що дає можливість приходу на державну службу чесних, професійних та досвідчених працівників.
(підготував статтю начальник ВДВС Бобринецького РУЮ Орінко С.М.)


Тема. Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку фізичної особи.

  Закоконодавством України передбачено низку заходів щодо повного і своєчасного виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), а також рішень, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.
     Одним із заходів примусового виконання є звернення стягнення на майно боржника, згідно зі ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації, при цьому виокремлюють звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку фізичної особи.. 
     У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється, у такому разі державний виконавець зобов’язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. 
     Відповідно до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. Слід зауважити, що в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на квартиру чи житловий будинок, де фактично проживає боржник.
     У разі звернення стягнення на будинок , квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запити до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність, зазначеного майна боржникові на праві власності, а також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом. Після надходження документального підтвердження про належність боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам державний виконавець невідкладно повідомляє таким особам. Реалізація належних боржникові будинку квартири та іншого нерухомого майна, проводиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів, при цьому, різниця між сумою отриманої від реалізації майна та сумою боргу повертається боржнику. У разі відсутності документів, що характеризують обєкт нерухомості, у звязку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення таких документів здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів стягувача, у разі якщо стягувач у двадцятиденний строк з дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця не авансує, витрати повязані з підготовкою документів, що характеризують об’єкт нерухомості, арешт з нього знімається. 


Тема. Перевірка законності виконавчого провадження.

Контроль  за   своєчасністю,   правильністю   і   повнотою виконання   рішень   державним   виконавцем  здійснюють  начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.
Начальник  відділу,  якому  безпосередньо  підпорядкований державний виконавець,  при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного  виконавця  під  час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону,  своєю  постановою  скасувати постанову  або  інший  процесуальний  документ  (або  їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним  виконавцем,  визнати недійсним   складений   державним   виконавцем   акт,  зобов'язати державного   виконавця   провести   виконавчі   дії   в   порядку, встановленому Законом.
Начальник  відділу,  якому  безпосередньо  підпорядкований державний  виконавець,  або   державний   виконавець   з   власної ініціативи  чи  за  заявою  сторони  виконавчого  провадження може виправити  допущені  у  процесуальних  документах,   винесених   у виконавчому   провадженні   державним  виконавцем,  граматичні  чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби у разі  виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та  надає  доручення  начальнику  відділу,   якому   безпосередньо підпорядкований   державний   виконавець,   щодо  проведення  вищезазначених дій.
Контроль за законністю виконавчого провадження  здійснюють Міністерство   юстиції   України   через   Департамент   державної виконавчої  служби,  а  Головне  управління  юстиції  Міністерства юстиції  України в Автономній Республіці Крим,  головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - через відповідні управління державної виконавчої служби.
Забороняється  втручання  інших  державних або недержавних органів  та  їх  посадових  осіб  у  виконавче  провадження,  крім випадків,  передбачених Закону України «Про виконавче провадження».  Виїмка документа виконавчого провадження здійснюється виключно за рішенням суду. 
 
Посадові особи, які мають право здійснювати перевірку законності виконавчого провадження
    1. Здійснювати перевірку законності  виконавчого  провадження мають право:
    1) директор    Департаменту   державної   виконавчої   служби Міністерства юстиції України та його заступники - щодо виконавчого провадження,  яке перебуває на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби;
      2) заступники   начальника   Головного   управління   юстиції Міністерства   юстиції   України  в  Автономній  Республіці  Крим, головного  управління  юстиції  в   області,   містах   Києві   та Севастополі - начальники управлінь державної виконавчої служби, їх заступники  -  щодо  виконавчого  провадження,  яке  перебуває  на виконанні у відділі примусового виконання рішень таких управлінь і районних,  міських (міст обласного значення),  районних  у  містах відділах  державної виконавчої служби,  підпорядкованих зазначеним управлінням юстиції.


Інформаційне роз’яснення щодо підстав та порядку застосування до суддів дисциплінарної відповідальності згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів"

7 липня 2010 року Верховною Радою України прийнято Закон України “Про судоустрій і статус суддів” (далі - Закон), який набрав чинності 30 липня 2010 року з моменту опублікування в інформаційному бюлетені “Офіційний вісник України” № 55/1. Закон також опубліковано в газетах: “Голос України” від 3 серпня 2010 року № 142, “Урядовий кур’єр” від 12 серпня 2010 року № 148.
Нормами Закону, крім іншого, запроваджується новий механізм добору суддів, що побудований на засадах конкурсності та прозорості, а також вдосконалено процедуру притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з положеннями статті 85 Закону органами, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо суддів визначені Вища рада юстиції – щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів.
Для оперативного та ефективного розгляду питань відповідальності суддів при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України функціонуватиме служба дисциплінарних інспекторів, які за дорученням члена Комісії попередньо аналізуватимуть заяви та повідомлення про неправомірні дії суддів. Законом визначено чіткий перелік підстав дисциплінарної відповідальності суддів.
Кожна особа матиме право безпосередньо звернутись зі скаргою на поведінку судді до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до пункту 7 Перехідних положень Закону Вища кваліфікаційна комісія України розпочинає свою діяльність після призначення не менше двох третин від її складу.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України затверджує та розміщує на своєму офіційному веб-порталі зразок скарги (заяви) щодо неналежної поведінки судді, який може використовуватися для повідомлення Вищій кваліфікаційній комісії суддів України відомостей про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов’язків чи присяги судді (частина друга статті 84 Закону).
Відповідно до статті 83 Закону суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
- істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;
- невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;
- порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);
- систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;
- розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;
- неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновий стан, відображення в ній завідомо неправдивих відомостей.
При цьому слід зазначити, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Частиною четвертою статті 87 Закону визначено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України (стаття 87 Закону).

Інформаційне роз’яснення щодо повноважень Міністра юстиції, як члена Вищої ради юстиції
Відповідно до статті 131 Конституції України та Закону України "Про Вищу раду юстиції" в Україні діє Вища рада юстиції, яка складається з двадцяти членів. Міністр юстиції України входить до складу Вищої ради юстиції за посадою.
До повноважень Вищої ради юстиції віднесено, зокрема, здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів; внесення подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
Міністр юстиції, як член Вищої ради юстиції, може звернутись до Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання щодо звільнення судді з посади (стаття 30 Закону України "Про Вищу раду юстиції").
Відповідно до статті 32 вказаного Закону Вища рада юстиції розглядає питання щодо звільнення судді з посади за порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього.
Порушенням суддею присяги є:
- вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів;
- незаконне отримання суддею матеріальних благ або здійснення витрат, що перевищують доходи такого судді та членів його сім’ї;
- умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом;
- порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Рішення щодо внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді приймається більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції.
Якщо в процесі розгляду питання про звільнення судді за особливих обставин Вища рада юстиції дійде висновку про відсутність підстав для звільнення судді, проте вчинені суддею дії можуть мати наслідком дисциплінарну відповідальність, Вища рада юстиції може прийняти рішення про притягнення суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів до дисциплінарної відповідальності, а щодо інших суддів - про направлення матеріалів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Крім того, положеннями статті 37 цього ж Закону передбачено, що Вища рада юстиції може притягнути до дисциплінарної відповідальності Голову, заступників Голови та суддів Верховного Суду України, Голову і заступників Голови та суддів вищих спеціалізованих судів з підстав, передбачених у пункті 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України та статті 83 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
Членом Вищої ради юстиції за дорученням Вищої ради юстиції, Голови або його заступника здійснюється перевірка даних про дисциплінарний проступок судді, шляхом одержання письмового пояснення від судді та інших осіб, витребування та ознайомлення з матеріалами судових справ, одержання іншої інформації від будь-яких органів, організацій, установ, громадян чи їх об’єднань.
За наслідками перевірки складається довідка з викладенням фактичних обставин, виявлених під час перевірки, висновків і пропозиції.
Довідка і всі матеріали перевірки передаються до Вищої ради юстиції, яка вирішує питання про доцільність порушення дисциплінарного провадження (стаття 40 Закону України "Про Вищу раду юстиції").
Відповідно до статті 43 Закону України "Про Вищу раду юстиції" дисциплінарне стягнення до судді застосовується Вищою радою юстиції не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності судді або перебування його у відпустці, але не пізніше року з дня вчинення проступку.

Перелік вимог до звернення щодо фактів порушення суддею присяги
Звернення які надходять на адресу Міністерства юстиції щодо фактів порушення суддею присяги повинні, крім іншого, відповідати вимогам Закону України «Про звернення громадян». Зокрема, у зверненні має міститись така інформація:
- прізвище, ім’я, по батькові заявника, місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або знаходження (для юридичних осіб);
- інформація про представника заявника, у разі коли, звернення подається представником (повноваження представника мають бути підтверджені довіреністю, виданою та оформленою відповідно до вимог чинного законодавства);
- звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати;
- інформація про суддю (П.І.Б.), назва суду, номер справи, дата розгляду справи чи винесення рішення та статус заявника у справі (сторона, підсудний, адвокат, свідок, інше);
- факти порушень суддею присяги та докази на підтвердження такої інформації;
- норми закону, які були порушенні суддею.
До звернення обов’язково додаються копії судових рішень разом з інформацією про істотні наслідки, які настали в результаті їх ухвалення.
В порядку інформування повідомляємо, що збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (стаття 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Крім того, відповідно статті 277 Цивільного кодексу України особа може бути притягнута до цивільної відповідальності за поширення неправдивої інформації.

 
Новини | Керівництво району | Історія району | Герої не вмирають | Фотогалерея | Економіка | Інвестиційна діяльність | Соціально-гуманітарна сфера | Регуляторна політика | Внутрішня політика | Доступ до публічної інформації | Звернення громадян | Інтернет-приймальня | Мобілізація | Актуальні питання громадян | Про добровільне об’єднання територіальних громад | Центр надання адміністративних послуг | Координаційний центр | Учасникам АТО та членам їх сімей | Запобігання проявам корупції | Молодь та спорт | Агропромисловий розвиток | ЖКГ | Архітектура та будівництво | Інформація про надходження та використання коштів місцевих бюджетів району | УДКСУ у Бобринецькому районі | Фінансове управління | Нормативно-правові акти | Система управління якістю | Програмно-цільовий метод | Управління персоналом | Держгеокадастр | Управління юстиції | Бобринецька районна філія Кіровоградського ОЦЗ | Новини пенсійного фонду | Виконавча служба | Державна фінансова інспекція | Новини ДСНС | Місцеве самоврядування | Бобринецьке відділення Новоукраїнської ОДПІ | Архівний відділ | Благодійна допомога | Толерантне ставлення до людей з інвалідністю | Статистика | Бюро правової допомоги | Вакансії | Главная Карта Сайта
Назад к содержимому | Назад к главному меню